Меморіальна дошка на честь Героя Радянського Союзу В.К.Загноя.

Хавер Н.П. Краєзнавча збірка. Історико-культурні, археологічні та природні
пам’ятки Мелітопольського району. Мелітополь, 2016.
Меморіальна дошка була встановлена 5 травня 2015 року на будівлі Новомиколаївської сільської ради. Спонсори – підприємці Новомиколаївської сільської ради ( фермери, орендатори, підприємці). На відкритті пам’ятної дошки були присутні жителі села, серед них діти війни, ветерани праці, учні та вчителі Новомиколаївської ЗШ І-ІІІ ступенів, працівники сільської ради, школи-інтернату, пошти та Новомиколаївської АЗПСМ. На урочистому заході були гості – голова МРДА Євген Любцов та професор В.Ю.Черкун, член ГО «Краєзнавці Мелітопольщини».
Напис на  меморіальній дошці такий: «Володимир Карпович Загной (1927-1945)
Житель с.Маяк Новомиколаївської сільської ради добровольцем пішов на фронт в 1943 році. Рядовий, кулеметник 175-гвардійського стрілецького полку,1-го Українського фронтубув нагорожений медаллю «За отвагу»,  орденом Слави ІІІ ступеня. За героїзм, мужність і сміливість виявлені під час переправи через р.Одер, В.К.Загною 10 квітня 1945 року було присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно). В.К.Загной похований в містечку Кендзежин – Козлє Опольського воєводства Республіки Польща». Текст для меморіальної дошки підготувала Н.Хавер. Дошка виготовлена співробітниками ПП «Златьєв».
Під час церемонії відкриття голова Новомиколаївської сільської ради Євген Таланов привітав присутніх з 70-річчям Перемоги, висловив подяку підприємцям, які спонсорували  виготовлення меморіальної дошки героїчному земляку. Керівник шкільного музею Надія Хавер розповіла про фронтовий шлях Героя.   В своїй промові голова МРДА Євген Любцов наголосив, що подвиг Володі Загноя є прикладом патріотизму для нас,  закликав всіх єднатися  в цей складний час.                          
Володимир Карпович Загной народився 25 вересня 1927 року в с. Рубанівка Херсонської області. З 1933 року жив з батьками, братом і сестрою в с. Маяк Новомиколаївської сільської ради. До початкової школи Володя ходив за 2км в с. Зеленчук. Вчився завжди на «відмінно», переходив з класу в клас з похвальними грамотами. В 5-6 класи ходив за 9км в середню школу  с. Новомиколаївка. З приходом фашистів дитинство Володі скінчилося. Юний піонер, патріот Володя Загной не міг примиритися з хазяйнуванням ворогів на рідній землі.  
Після звільнення Маяка від фашистів Володя Загной прийшов до Мелітопольського воєнкомату і додавши собі вік, попросив направити його на фронт. Він так палко говорив про своє бажання помститися фашистам, що йому не відмовили. Через півроку зв’язківець В.Загной за бої на Віслі одержав свою першу нагороду – медаль « За отвагу». На початку січня 1945 року В. Загной був вже другим номером обслуги станкового кулемета. При форсуванні Одера знову відзначився і був до нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня.
Наймолодший серед бійців, загальний улюбленець, веселун, талановитий розвідник, влучний стрілець, люблячий син і брат, справжній патріот своєї Батьківщини загинув в 17,5 років. 25 січня 1945 року В.К. Загной був тяжко поранений, помер 27 січня у військовому госпіталі. Помер, не знаючи, що він представлений до звання Героя Радянського Союзу. Постановою Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 року він посмертно був нагороджений Золотою Зіркою Героя Радянського Союзу та ще одним орденом Слави ІІІ ступеня.
З листа Януша Пшимановського, відомого польського кінорежисера, автора фільму «Чотири танкісти і собака», рідним  стало відомо що Володя Загной похований в містечку Кендзежин - Козлє Опольського воєводства. В с.Рубанівка, де народився Володя, ще в 60-і роки було встановлено бронзовий бюст Герою, а в с. Маяк названо вулицю його іменем. В Новомиколаївському шкільному музеї в розділі «Наш край в роки другої Світової війни» є експозиція «Володя Загной – Герой Радянського Союзу».

    Логін: *

    Пароль: *