Братська могила радянських воїнів, пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків

Владислав Рагуля. Краєзнавча збірка. Історико-культурні, археологічні та природні пам’ятки Мелітопольського району.
Мелітополь, 2016.
В центрі села, по вулиці Леніна, навпроти Будинку культури розташована братська могила радянських воїнів, пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків. Тут поховані 114 воїнів 346 стрілецької Дебальцівської Червонопрапорної Гвардійської дивізії 51-ї армії та танкісти 19 танкового корпусу Четвертого Українського фронту. Вони загинули 25 – 26 жовтня 1943 року при визволенні сіл Новомиколаївка, Маяк, Зеленчук.
Вранці 23 жовтня 1943 року відбулась нарада, де були присутні командуючий фронтом генерал армії Ф. І. Толбухін, представник Ставки ВГК маршал Радянського Союзу А. М. Василевський, командир 19 танкового корпусу генерал-майор І. Д. Васильєв, командир 4-го гвардійського кавалерійського корпусу генерал-лейтенант Н. Я. Кириченко та інші. Оскільки відступаючі німецькі війська були зосереджені на захід від Мелітополя було вирішено нанести удар 19 танкового корпуса південніше Мелітополя на Чехоград (Новогородковка), а потім розвернути корпус нанести в напрямку Новомиколаївки та Матвіївки по тилах Мелітопольської групи противника; далі – в напрямку Веселого з метою відрізати шляхи відступу противника на Каховку та Нікополь.
Маршал А. М. Василевський пояснив : «Наступлением на Новониколаевку смотать, свернуть оборону противника, удар вдольего артилерийских позицый должен быть стремительным. Взаимодействие танкистов и 51 армии заключается в том что стрелковые соединения наступая сфронта, будут скововать главные силы противника, помогать танковому корпусу по мере его продвижения на север, а сами розвивать успех в заподном направлении». 
В ніч на 24 жовтня під прикриттям ночної авіації та артилерійського вогню танковий корпус зайняв вихідну позицію. Вдень відбувся важкий бій, з 50-60 танками противника, фашисти декілька разів контратакували.В другій половині дня було звільнено Дармштадт (Ромашки). За цей день 19 танковий корпус втратив 50 танків.
25 жовтня 19 танковий корпус звільнив Чехоград і наніс удар на Новомиколаївку. 79 танкова бригада М. Л. Єрмачика вступила в важкий бій з 40 танками противника, які контратакували їх з Новомиколаївки. Для оволодіння цим важливим опорним пунктом на допомогу 79 танковій бригаді, ослабленій в попередніх боях, були введені 101 і частково 102 танкові бригади. Глибокий вихід танкового коррпусу в тил противника і активні наступальні дії 51 армії, зокрема 346 стрілкової дебальцівської дивізї, яка з фронту, з Удачного вступила в бій з фашистами на південній околиці села.
26 жовтня частини дивізій зходу оволоділи Новомиколаївкою. На західній околиці дебальцівці розбили залишки німецького піхотного батальйону.
26 – 27 жовтня 1943 року жителі села та військові провели врочисте поховання загиблих в декількох місцях: в саду колгоспу «Іскра» та біля мельниці, в центрі села, біля клубу колгоспу «Ударник», в саду колгоспу «Восход». А на схід від села біля лісопосадки були поховані льотчики. На могилах були встановлені дерев’яні пірамідальні обеліски, які вінчали металеві зірки. Пізніше колгоспники обкладали поховання цеглою, яку білили вапном, висаджували барвінок, півники (іриси), тюльпани, бузок.    
У 1957 році розпочалася кампанія з перепоховання та впорядкування могил радянських воїнів. Прах воїнів-визволителів був перенесений до спільної братської могили в центрі села. Тоді ж було встановлено пам’ятник «Воїн Андрій» (вис. 2,6м), який салютує з автомата. Скульптуру воїна було встановлено на цегляному оштукатуреному постаменті (шир. 1,4м, довж. 1,6 м,  вис. 1м). На той час були відомі лише 40 прізвищ загиблих. Могилу обіклали цеглою, територію обгородили дерев’яним парканом, який кріпився на цегляних стовпах.
У 1964 році останки воїнів які загинули при визволенні с. Зеленчук було перенесено та урочисто перепоховано в центрі с. Новомиколаївка. У 1974 році поряд з пам’ятником встановлено 4 меморіальні бетонні плити (1,5 м х 1м) з текстом та прізвищами 194 воїнів-земляків, які загинули на фронтах Другої світової війни. Серед них прізвище Героя Радянського Союзу В.К.Загноя.
В роки перебудови, після ХІХ Всесоюзної партійної конференції, було розсекречено частину архівів, в тому числі архів загиблих Міністерства оборони СРСР. Працівники Мелітопольського краєзнавчого музею та Мелітопольського райкому комсомолу були відправлені у відрядження в ЦАМО (м. Подольськ) для визначення даних про загиблих воїнів які визволяли Мелітополь та район. Зібрані архівні матеріали були передані до сільських рад та середніх шкіл. В 1989 році в Новомиколаївській СШ була створена пошукова група під керівництвом вчителя історії Н. П. Хавер. Пошуковці вели переписку з військовими комісаріатами, сільськими та міськими радами, райкомами комсомола, шукаючи рідних загиблих воїнів. Листи писали в різні куточки Радянського Союзу: в Підмосков’я, Поволжя, Урал, Грузію, Вірменію, Азербайджан, Таджикистан… І звідки б не приходила відповідь, рідні не знали де загинув їхній син, брат, батько. В кращому випадку в похоронці зазначалося: «Погиб освобождая Украину». Пошуки рідних воїнів-визволителів продовжувались на початку 90-х. В школі-інтернаті пошуковою групою керувала Т. П. Горб. Зустрічі з дітьми та рідними воїнів-визволителів на День Перемоги були справжніми подіями для сельчан.
У 1992 році Новомиколаївська сільська рада увічнила імена воїнів-визволителів на  встановлених на 4 меморіальних бетонних плитах (1.5м х 1м) та на двох плитах (1.18м х 0.92м) вмурованих в стелу. 
В 2010 році діти війни підняли питання про впорядкування Братської могили по вулиці Островського, біля колишнього клубу колгоспу «Ударник».Тут були поховані воїни, які загинули в останні години визволення північно-західної околиці села. Червона зірка вінчала скромний обеліск з фанери на якому був напис: «Здесь похоронено 48 бойцов Красной Армии павших в борьбе с немецко-фашистскими захватчиками за свободу и честь нашей Родины СССР».Перепоховання даної могили, з невідомих нам причин  відбулось лише частково. Понад 50 років Борис Мефодійович Лисун доглядав і оберігав захоронення воїнів. З 2011 року  діти війни Л.І Палій, І.П. Тригуб, А. М. Годованець, О.І.Коваль, А.І.Найден декілька разів влаштовували суботники, впорядковуючи територію навколо Братської могили.Їм допомогають технікою О.С.Шевченко, К.Я.Керопян, Г.В.Шипиленко та комунгосп «Таврія».  Краєзнавці Годованець Анастасія, Наконечна Наталка, Кулібаба Вікторія, Кулібаба Вероніка, Радченко Дмитро та Чернов Владислав теж доглядають за похованням:  посадили кущі півонії, калини, верби, квіти, висадили іриси по периметру ділянки. За сприяння Новомиколаївської сільської ради та ради ветеранів Війни та праці с. Новомиколаївка планується встановлення пам’ятного знаку.

    Логін: *

    Пароль: *